Затінені обриси вільного птаха роздертого вітром кричали:
- Зневіра ключами дзвінкими самітнику клітку відкрила!
Зневіра!
Приречений вмерти на волі він вперше й востаннє літає
Покірно скоряється долі
Вмирає...
І дике створіння, що вільне з народження, з віку
Не здатне збагнути навіщо покинуло клітку
Оце нерозумне пташа!..
Від прагнення волі - до страху від смерті
Від страху до смерті - до вічної злої неволі
Кидалось воно
І померши отримало спокій
***
Ніколи не зможе пізнати невільника - вільного в крові своїй
Той хто має опертя
Й насильно не змушений вибір чинити важкий
Поміж волею й смертю
Неволю покинувши - волю отримавши
Знає!
Для нього ціною за неї є смерть
...Й неодмінно вмирає!
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 8.67