Невже розгорнувши пожовкле від осені листя,
ти хочеш знайти "ясен цвіт"?
Невже?
Невже у холодній жовтневій землі,
між померлих за літо комах він росте?
Невже?
Хіба від тепла холодіє рука?
Хіба?
Чи холод узимку зігріє?
Дарма!
Дарма рити землю затерплими пальцями!
Знаєш!
І шкода тебе - за знанням незнання повстає!
Знову мучить надія тебе - ти копаєш!
Заморочений, чорний, сліпий наче кріт!
Ти ховаєш зневіру за пошуку плід!
Ти зникаєш!
Доповнюєш армію вірних ідеї кротів
Замикаєш!
Ряди тих хто в норах сидить у пітьмі
Все бажаєш!
Придумку за дійсність свою проштовхнути
В пітьмі віднайшовши лайно, як Руно вихваляєш
Примушений відчаєм...
Й досить вдоволений (декому майже святий)
Ти стихаєш...
І ось сам старий і засмучений, досі сліпий,
Важко змучений, розповідаєш
Маленьким кротам - що є Сонце...
...В пітьмі помираєш