Смерть поета
Ihor Zubrytskyi — 20/09/2008 - 22:35
Збірка: Нова ера
Зів’яли в голові сяйливі квіти
моїх думок. Я наче у тумані…
Нема рятунку, та не час ще мліти,
й не час для панегіриків останніх.
Розбито серце на шматки. Неждано
й дико це для мене, що тут зробиш?
Земля з-під ніг втікає і примарно
смерть постала. "Ти моє бажання вволиш?"
"Я порятую з світу лиха, друже,
бо бачу: хочеш балу смерті дуже.
Візьми ж тепер мене за руку
і всі турботи залишай позаду,
не думай про підступну зраду.
Тепер ти мій – святкуєм нашу злуку!
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 9.50