Зірок холодних тужний промінь
Байдужо рве собою простір
Крізь гладь прозору вічний човен
Прощання повен йде на дно
Всіх зримих правд слова відносні
Вустами війн спускають стогін
За ними смерті час приблизний
На тлі завислий мов панно
Бог - невловимий провокатор
Змінив візиту свого місце
Гріхів розхристаний Каратель
Замислив стати Dei Patris
Пером пречистим кострубато
Виводить правила антихрист
Затиснувши щоб не віддати
Все те, що й так собі валялось
Віки розгойдує щосили
Чиєсь старе всесильне слово
Плиткі приховує мотиви
Озлоблений на себе страх
Лунає стогін колисково
І будить плоті смак противний
Все несвідомо-колективне
У всього світу на очах