Останній вірш
CHUCK — 18/09/2008 - 15:37
В своїй уяві днів крилатих відчувши повів завершальний
Зачну приречено писати життя булого вірш останній
З чого ж почати як зайти, пристати образом до слова
Незриму риму віднайти щоб була сильна, вічна, нова
В строфі найпершій буде юність, весняна квітка, смак роси
Там будуть коні, хвацькі, буйні, кохання буде, будеш ти
З землі на хмари з хмар на землю і небо друг і сонце брат
Душа в польоті безперервнім сильніша фатуму встократ
У другій спека полуднева, криниці запах, тінь дерев
І ти усміхнено-вишнева і я мов ситий, добрий лев
Що ж… в третій буде осінь, пожовкле листя, сум в очах
Твоє посивіле волосся і спомин щастя в діточках
В четвертій старість - час прощання, я ще живу… тебе нема
Лиш поцілунок твій останній, лишився досі на губах
Ну от і все, вже час в дорогу, востаннє вигляну в вікно
Строфа остання – дуже строга, а от й вона… я мушу йти…