Квіти восени
Диво... — 15/09/2008 - 15:37
Збірка: 1+1=1
Йти павутиннім світу –
Все легко, немов роса!
У сірих перлах світанку,
У сумі... твоя краса!
Огорнене жалем листя,
Огорнений листям свят.
Себе загубила навмисне,
Щоб не давати одвіт...
Не хочу тобі обіцяти
Кохання, як квітка в Купала!
У прірву душі пірнати...
Не хочу, щоб все зламало!
...Моє полохливе місто
З блакитними віями диму.
Де ж квітку я буду шукати?
І де я її покину?!
Фаянсова маска суму,
Відкрийся, плескай шалено!
Де погляд твій свіжо-барвистий,
Де очі твої зелені?
Де світ твоїх жовтих жартів?
А де мої крихти казки?
Будь ласка, залиш на здачу
Твою літньо-дивно маску!
Твоя цент обіжна сила.
Моя меланхолія й туга...
До тебе – лише при тяжіння,
І тільки космічна напруга!
У вічність пливуть незграбно
Легкими шматками вати
Мої суперечливі мислі,
Немов ті хмари лапати.
Вже сумом земля закута,
ВА погляд – закутий тобою!
Сьогодні – я знов безхмарна,
Сьогодні – я знов до бою!
Боюся підняти вічі,
Боюся, бо все це знала!..
А ривкий нордичний вітер
Жбурляє квітку Купала...
Жбурляє й несе в просторі,
Увінчану краплями світла...
Ця квітка – дарунок неба,
Сьогодні – безхмарно-блакитна...