Мелодія життя.. Фінал.. Реприза….
Erla — 10/09/2008 - 15:49
Самотня тиша….
Тихий дзвін ночей….
Терпка відрада…
Сніг тепла холоне…
Стихає день…
Змовкає далина…
Загублена душа
Невидимо зникає…
Очей пітьма…
І крил уже нема..
Гіркий струмок їй ноги омиває..
Струмок образ.. і зрад..
Печалі слід…
Отруєна вода її вбиває…
Піде душа…
І стихне біль страшний…
Полишить смутку свого мертві крила…
Забудеться у вічній далині…
Знайде спочинку радісну надію…
Злетить у вись..
Торкнеться Сонця…Зір…
Із вітром танець вільний затанцює…
Осяє все навколо…
І на мить..
Легкою піснею торкнеться краю неба.
Летітиме вона..
Крізь часу плин..
Крізь хмар потік..
Крізь блискавки та грози…
Летітиме нестримно..
Не згорить.
Лиш спокоєм своїм осушить сльози…
Зітре печаль оту із рідних вуст…
Огорне теплим подихом..
Зігріє…
І полетить.. в безмежну височінь…
Сплітати нових струн нові надії.