Усе, про що так довго ти мовчав...
Catya — 27/08/2008 - 11:24
Збірка: Затьмарення
І все, про що так довго ти мовчав,
Здійсниться потім і, напевно, вже не з нами.
Ми перевтілимось тоді в чужу печаль,
Чужий політ, чуже прощання з небесами.
І,скинувши у прірву з висоти
Безглуздість слів і тлінних тіл непотріб,
Дві безіменні хмари - Я і Ти -
Дивитимуться, як життя, вже вкотре,
Так відчайдушно буде берегти,
Все, що ми втратили.Давно і назавжди.
Червоним яблуком в покинутім саду
Згниє мій сором, що палив так часто щоки.
Пелюстками лілеї опадуть
Всі вечори цнотливі, одинокі.
Розквітне папороттю у купальську ніч
Містичний дар твого наївного кохання.
І переплавлять на якусь коштовну річ
Твоє одвічне золото - мовчання.
А нам ніколи не дізнатись, ким
Були приречені на невичерпність власну.
Хто нам не дав розвіятись, мов дим,
Й поринути у забуття прекрасне.
Так болісно в миттєвостях ми вічні...
Я буду слухати від вранішніх заграв
Щодень слова такі жадані, й такі звичні,
Усе, про що так довго ти мовчав...