Що наснилось песимісту
Catya — 11/08/2008 - 09:05
Збірка: Затьмарення
Коли ти вичерпаєш себе аж до дна
І спочиватимеш на лаврах літератора,
В твою уяву не застукає весна,
До тебе Час прийде.Він схожий на оратора...
Так само, як надійний поводир
По лабіринту слів і тем незвіданих
Він проведе, і наостанок скаже:"Вір!"
І так покине, і назад не виведе.
А ти влаштуєшся в однім з глухих кутів.
Без творчих розкошів, проте доволі зручно,
В когорті інших, теж "заслужених" митців
Із жахом слухатимеш, як крокує гучно
Нова колона із амбітних шмаркачів.
І ці нахаби юні хижим оком
Оглянуть швидко все, що ти кохав,
Знайдуть недоліки, щілини...Й ненароком
Допишуть все, що ти не дописав.
Їх не цікавлять ані твої сподівання,
Ані віднайдена давно тобою суть.
Втім, славу, твою іграшку останню,
Не бійся, вже вони не відберуть.