Сьогодні, завтра, вже ніколи,
Ніхто не верниться до школи,
І вітер дути перестав,
Де дуб сторічний проростав,
Де ми гуляли взимку й навесні,
А зараз - темні дні.
Земля гудить, як дикий звір,
В якого радіація забрала зір.
Вся хмара до гори піднялась,
Людей давно вже не боялась,
Вона одна, - а їх мільйони.
Їх так багато, та вже тонни,
Могили травою заростають,
Вони часу ніде не гають.
Цей день залишиться на віки,
А ми сьогодні кладем квіти,
Для тих хто зупиняв прогрес,
І сміливо тушив Чорнобильську АЕС.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00