Моя вчителька
arzt — 26/07/2008 - 01:37
Я розправив плечі, аби не сутулитися. Руки поклав на парту, як і належить старанному учневі. Дивлюся в очі своєї вчительки. Ласкаві, добрі очі. Усміхнене обличчя. Мені приємно відчути себе школярем. Точніше сказати, не відчути, а уявити. Бо сиджу я, на превеликий жаль, не в класі. І не за шкільною партою, а за невеличким столиком. І не лише візерунок металевої огорожі поміж мною й учителькою, що вже котрий рік посміхається з чорного граніту. Та й мені йдуть роки вже з п'ятого десятка. Забагато для школяра. Та все ж... Я знову розправляю плечі, аби не сутулитися... Кладу руки на парту, як і належить старанному учневі... Дивлюся в очі своєї вчительки...