Львову
Оленка Сумненька — 13/11/2007 - 13:00
Величні споруди сягають у небо
Старі монументи трагічно стоять
Ніякого міста мені більш не треба
Бо хочу у Львові свій вік коротать
Бруківкой по вулицях тихо тинятись
Й губитись у тих лабіринтах вузьких
Я мрію і хочу у тому зізнатись
Що більше не зможу прожити без них
І чути навколо ту мову кохану
Що швидко летить від привітних людей
У іншому місті я точно зів’яну
Без цих запальних радикальних ідей
Я хочу у Львів, бо душа моя плаче
І серце за рідну країну болить
А там Україна всміхається наче
Їй завжди у всьому шалено щастить
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 10.00