Ти спиш, неначе дика лють,
Дошки із боків огортають,
Ти вмер, тебе нема, забудь,
А мрій у труні літають.
Земля, домівкою вже стала,
Чи може рай мені ввижався,
Життя у тебе смерть украла,
І в пеклі, повік ти зостався.
Останній крик душі, розлився,
І замкнуттям ти вже змирився.
Ні, пекла не було, ні раю,
В останній раз, вмираю.
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 7.33