Один сценарій
Лукреція Крон — 24/06/2008 - 22:10
Чому так солодко зливалися страхи
В одне єдине - ніжне і жахливе?
Чому нам, виявлялось, до снаги
Все пережити - тихо й неквапливо?
Чому був цукром вкритий сірий дим
І смак його задушливий знітився...
Жили ми тільки ніччю і одним
Єдиним, що між хмарами світився...
І нам не жаль було втрачать свої пісні
Вони приходили й тікали немов тіні
Навколо й стіни стали затісні
Бо з них накочували хвилі світло-сині...
І ми під ними поринали у кіно
Сюжет якого був невдало взятий,
У ньому озером простерлося вино
У ньому був лише один мотив треклятий...
Смішне, розбавлене одним німим дощем
Страшне, але таке, як ми хотіли
Закінчене - і геть не розпочате ще
Та замість зірки зверху лампи миготіли...