Новини провини трагедії зброя іуди
І смерть виповзає як пліснява звідусюди

І ти обростаєш смертю наче грибами
Втрачаєш друзів, давно вже немає мами

Лякаєшся домофону стукоту в двері
Сидиш у кімнаті між туфель помад і паперів

У світі чотирьохстінному з виходом лиш на балкон
Напружуєшся щоразу коли бринить телефон

Не береш слухавки чи береш і каєшся
Говориш а нутрощі корчаться і стискаються

Домовляєшся про розмови: зустрічатися сперечатися
Але не джихад всередині а капітуляція

Всі речі скинули сенси як непотрібний баласт
Приміром стіл це стіл а стіна – стіна без прикрас

Без оздоби рідністю пам’яттю і значущістю
Від усього відгонить умовністю і минущістю

І ти пальпуєш своє тіло пальцями по шкірі проводиш
Шукаєш щось хоча б тут шукаєш і не знаходиш

16 квітня 2016