Звуки лісу
Марко Вишневецький — 30/05/2008 - 11:46
Тихенький шелест вітерця , ніжненький і дивовижний. Гуляє в лісі самотній серед притихлих квітів . Кує зозуля, дятел стукотить і знову прокинулось усе. І заспівало вічну пісеньку веселу. Її мелодія проста та здатна заворожувати всіх. Прислухайся, як співають дзвіночки ! Як дзюркотить струмок. Як соловейка голос ллється, прегарно він співа! І тая пісня підніма нам дух, дає наснаги. Набубнявілі бруньки будять в мені щастя. Співай-но ще , мій лісе! Хай пісня тая буде вічно, живе хай.
Коли приходиш до лісу, духмяна зелень шелестить й прохає : « Залишся, зостанься ще, послухай звуки ці прекрасні!» - шепочуть ніжні листки. Басисті стовбури гудять, як давні велети, І серед трав, блукаючи, ти розумієш, як п’янить музика ота! Єдина й неповторна, барвиста й різнокольорова! Чистіша ранньої роси, світліша сонця ясного… Лунає у діші і зараз…!