music
UndergrounD — 4/11/2016 - 04:15
А музики — то й ніби не було…
Лиш двері навстіж і брудна фіранка.
І тиша котиться, немов чортополох.
За вітром легше йти, аніж удвох
Ділити кави холодну філіжанку.
А зранку — очі сіють бичу лють,
Та горнуться в куток, де світла менше...
Там, де лишився прихисток жалю,
Гіркий полин заварять, розіллють
По келихах, і вип'ють обережно.
Вчорашній сміх докотиться, аж ось,
Та згадка про скуйовджену химеру.
Вона ж бо знає, скільки довелось,
Її вбиваючи, зітнути поголось
З гортані, спраглої до солоду цукерок.
І криком тим був повен сонний дім.
І зойків тло по стінах розтеклось.
О третій зникла у таксовому авті
Мелодія нічних тремтінь, а втім,
Музики серця ніби й не було…