Отруєний рай....
Erla — 25/05/2008 - 23:16
Дай померти…
Дай жити..
Не знаю..
Плутанина бажань..
І думок перепліт…
Рани мої ятряться..
Кров повільно стікає..
Біль лиш чорною тінню сидить у душі…
Рве її на шматки..
Душить і виїдає..
Тихий подих життя забирає собі…
Накриває пітьма..
Чорних воронів зграя..
Смерті запах сочиться крізь діри в душі……
Йду дорогою в даль..
більш нічого не знаю..
Погляд тихо блукає…
Крила стомлено сплять..
Тиша болю мого… весь мій крик поглинає…
І медовим теплом огортає отруєний рай……………
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 9.00