мертві хоронять своїх мерців
а ми ховаємо своїх синів
і кожен з них такий молодий
і кожен навіки живий
смерть відійшла. смерті нема.
скажи це жінці, що зараз сама
вернеться в назавжди порожнє житло
яке таким не було
скажи це матері, що кожен день
марніє і сохне від злих пісень
яких їй наспівують голоси
неземної краси
скажи це дітям. ні — покажи
труну із тілом до них положи
і хай їм здається, що він живий
просто якийсь не такий
друзям не треба — вони там були
вони рятували його як могли
а він усміхався до них з теплом
і притискався чолом
інший кричав від болю і мук
ще один вмер від тортур і наруг
третьому розпороли живіт
четвертий тепер інвалід
п'ятий, що з ними був усіма
заздрить, що місця йому нема
серед полеглих. що він цілий
один лишився такий
мертві хоронять своїх мерців
герої натомість тепер живі
їх кров позимніла і руда -
ніколи не змиє вода
героям глорія, в жерлі біди
сталевими стали їхні хребти
і чути в звучанні молебних октав
час розплати настав