Оманлива мелодія
Лесь Щасливий — 22/05/2008 - 20:13
Збірка: Веселка
З давніх давен на Землі жили тільки різні стихії: Сонце, Дощ, Вітер, Мороз, Хмари та інші. Всі вони жили дружно, як одна сім’я. Хмари, кожного місяця переселялися на інше місце. Пересуватися їм допомагав Вітер, який любив повеселитися. У них також народжувалися нові хмаринки, які нічого не знали про цей примарний світ.
Ось, якраз, і наступав новий місяць. Хмари готувалися до переселення, скликали маленьких хмаринок до групи. Всі зійшлися і попрямували на Схід разом з їхнім провідником-веселунчиком.
Пролітали вони високі гори, мальовничі водоспади, красиві степи. Через деякий час вирішили перепочити біля маленького струмка. Старші хмари почали обговорювати їхню дальшу подорож, а маленькі хмарки — грати в ігри. Але одна хмаринка звернула увагу на струмочок, який начебто тихенько співав пісню. Вона підлетіла до нього і почала прислухатися. Слухала його довго-довго. Пройшло начебто небагато часу, а насправді — цілий день. Старшина кликала хмарок до групи. Маленька жаліла, що пора розлучатися з її співучим другом. Хмарка захотіла на прощання, ще на одну мить послухати пісню друга, а після того відразу приєднатися до групи. Але як тільки почала, так і забула про все на світі. Вона була захоплена красивою мелодією струмка. Їй здавалося ніби все навколо неї кружляло, а Земля перестала обертатися. Всі її думки пропали, вона могла тільки милуватися піснею. Вона не могла вирватися з її обійм. З кожною миттю хмарка все більше і більше занурювалась в її глибоку нескінченність. Група Хмар уже давно переселилась і не помітила, що однієї з них нема разом з ними. А хмарка стала неначе рибкою у воді, що не могла жити без мелодії.
Ось такий наш світ. Він, як і погода — може помінятися в любу хвилину, і не знаєш, що від нього можна чекати, пастку чи допомогу.