ні про що
Monty Green — 12/05/2008 - 18:06
я стрибаю у червоний вогонь
і цей холодний дощ, що теж трохи стрибaє,
як вітер у зеленій траві...
наша мрія, як сама сіль
яка зігріва наші душі,
що птахами зморені літом,
таким може теплим, а може нестерпним,
коли ми були не свої за бажанням
вийти з війни, що бУла нам вдячна
за те або то, що ми разом жили,
сумували за всім забутим добром
і злом, що завжди пам"ятаємо ми,
як бУло тодіу провині сумнвй,
а може чудовій травневій провині
вині
хто зна? моя вона й не моя
але вітром все зникне, здується кулькою
резиновою
малиновою
з квіточками жовтими, ніби сонечко твоє,
що бачить темряву твою
самотню, холодну, але не зовсім чорну
цю звичку, якою ти колись багатів,
що дитина завжди нею думала жити,
коли приходили ми і наші події,
котрі стануть думками
спонукаючи спати із користі,
жалю чи відчаю
з ненавистю в з тобою