Я не вмію витати...
Василь Мацьків — 22/02/2013 - 21:38
Я земля,а ти небо-
Не суміснії долі...
Я то зло-непотреба,
Ти ж провісниця волі!
Я дивлюся на тебе,
Блакитні простори,
що так манять до себе,
мов могутнєє море...
Ти така незвичайна,
що аж хочу літати!
Та земля я гіркая...
І не вмію витати!
Ти така кольорова,
мов веселка чарівна!
І мою ти діброву,
Підкорила,царівно!
Твоя велич убивча,
я дивлюсь і дивуюсь:
чом така мальовнича?
В мене свято-милуюсь!
Я не бачив ніколи,
щось таке феєричне,
бо земля я,навколо
все таке однозвичне...
А ти маниш і маниш,
не даєш почерствіти...
Душу грієш!Одягнеш
теє плаття з орбіти,
тую сукню чорненьку,
сяйвом ночі пошиту!
І кулончик жовтенький,
що вартує пів світу...
Ти така незвичайна!
Що аж хочу витати,
та земля я гіркая,
не вмію літати...
Мацьків В.
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.