Розлучниця...
Tamara — 7/05/2008 - 17:52
Збірка: Спасибі осені, ...
Вії аж до землі сягають,-
Так мені соромно.
Щоки (з-під пудри) пашать полуницями, -
Так мені соромно.
Так, це я поворот просигналила
В напрямку парку,
Не додому.
Ні, то не я повертала кермо твого авта,
Але хіба міг ти
За мною не поїхати?..
(Чоловіки – слабка стать...)
Так, це я тебе покликала,
О, це я
Тебе заманила...
І стоїмо, розмовляємо,
Ну й стоїмо, розмовляємо...
Навіть не можу доторкнутися
До тебе, чудового,
До тебе, чужого...
Copyright ©2008 Tamara Hanenko
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 9.50