Надсонет "Час"
MBentefor — 17/06/2012 - 01:45
Хвилина за хвилиною стрибають по шосе.
Прозоро і невидимо, з байдужим Вибачай.
А що з-за Ойкумени мені зелень принесе?
Ще килішок терпіння, адже тут такий звичай.
І хто ж то може знати - буде "так" чи буде "ні"?
І хто ж то імовірності підніме до небес?
Візьму і все покину - як безглуздий сувенір,
бо надто вже оманливо бринить відлуння мес.
Сьогодні не чекаю вже попутнього ефіру!
Та що там, я не маю навіть піднятих вітрил!
Блищить акрил, ще досить сил... Ніхто не бачив віру?
Так і сиджу, мовчу, гризу, малюю огорожу.
Сиджу, бо не мені робити кроки; не без крил.
Сумний момент: коли хоч дуже хочу - а не можу...