Бузок
Вітер Ірина — 1/05/2008 - 23:22
***
На кінчиках гілОк бузку
Застиг мій жаль
І невимовно чиста,
Немов смарагди у піску
Печаль у пролісках.
Роса...
Коли ти сам, такий безлистий,
Немов сухая осокА...
Коли ти сам...
Бузок навмисне
кидАє в тебе біль і жаль...
***
Кидаючи листи в безчасся
Й вони пропахнули бузком
Вплітаючи любов у коси,
Забило серце в унісон.
Роздерті аркуші паперу,
Твої загублені слова,
Як присмак теплого лікеру
Розтануть ніжно на вустах.
А я шукаючи у мріях
Отой бузок, що розцвітав
Тебе згадаю у надіях,
Й нестримний голос, що кохав.
Піду в засніжені шляхи
У сподіваннях, що знайдеш
Мої самотнії сліди
І їх самотність розірвЕш.
І рине слово вічно вічне
І відповідь йому палка
Гаряча, наче з воску свічка,
Або немов сльоза гірка.