Під опікою осені
Оля Козар — 25/12/2011 - 10:14
Привиди твої чомусь безжальні
Вечірні сповіді так часто є прощальні
Спомином вертаюся у пута,
Де була фатальністю закута..
І силуети наших осеней лиш разом
Чисті душі, потяг, як між платівкою та джазом..
Тільки вони зуміли зберегти й не відмовляються тримати
Перетворити в вічність те, чого мені судилося не мати..
І пройде мить..
І пройде знову чиясь осінь..
Листя вже кружлятиме не так..
І дощ, і чай буде сумніший, ніж у нас
А небо оглянеться запитати, де двоє тих закоханих у час..
Нема.пішли.як осінь.як торік.