Наступний кадр
Оля Козар — 25/12/2011 - 10:12
І знову ти фотографувала спогади багатоповерхівок..
Хотілось розтягнути жалюзі уяви..
Переглядала колекції невідомих постатей із плівок..
Вже не повернуться..
Тут правда кольору міцної кави..
Втрачаємо частинки необхідності та сили,
Проваджаєм божевільно в неосяжний час...
Подивимось на фото й згадуємо – жили...
Загибель..та хто ж вона без нас..?
З майстерністю спіймала сон у об’єктиві,
Напевне найщирішу ілюзію життя...
Цікаво, а чи за світом ви щасливі?
Колись із миром зустрінуся і я..
P.S. будь ласка, сфотографуй на пам’ять мою думку.