Омлет
Наталія Батигіна — 23/11/2011 - 19:36
Ви розглядали колись омлет?А саме чотири яйця,шматок м*яса,прив*ялий помідор і сіль.Якщо точніше,то це не простий золотистий де-не-де з бронзовим відтінком омлет,який подразнює наш голодний шлунок і апетитно вилискується в маслі.Ні,не такий.Уявіть:білобриса драглиста верхня маса,яка розповзається по розшарілій сковороді,а та,у свою чергу,зі злості міцно приварила нижнє горіле «щось» до свого брюшка і шкварчить,наїжачившись вистрибуючими бульбашками горілого масла.Шматочок жирного м*яса передчасно постарів:увесь висох,скрутився,почорнів.
Це все «щось» парувало на неглибокій блискучій тарілці цього ранку,цього,могло б бути,прекрасного ранку.
Я не знаю,як це підсмажене добряче желе може існувати!!!Воно не має на це права!!Це ж перекркслює усю віковічну кулінарну літературу,яка чомусь і є для того,щоб надихати когось у біленьких ковпаках і халатах на щось,хоча б смачне і приємне.
Колір.Він вимучує мою фантазію,коли я вже вкотре споглядаю на «це».Воно не варте моїх ще молодих нервів.
А в роті просто пусто,сиро,ще й в районі пупка гуркотить,як старенький двигун від зеленого запопрожця.
А ніздрі так лоскоче запах солі-це єдине,що залишилось вживих після цієї катастрофи.Хоча б вона:така...біла і...солена тане на язику і навертає сльози,можливо,з жалю.
Сніданок вдався наславу!А це тільки сніданок...Що ж принесе день добрий,а вечір?...
Сковорода мені ще довго мстилась за підпечене чорне черевце.Підгоріла,вона довго мочилась, «приймала холодну ванну» в раковині,хоча й шипіла,та я знаю як її підсолодити душу:всього- навсього провести м*якою губкою..і вона тане у руках.