театр тіней
Lana — 13/05/2011 - 22:06
Ну що, давай поговорим… Порушимо тиші щем…
Фарби ночі течуть по ослизлому мокрому склі,
Ніч плюється липким кавернозним дощем,
Парко дихають ртуттю отруйні зорі в обличчя Землі.
Муродить по тілу тоскно мелодія Фльор,
Мандражить і дражнить жоржиновий креп-жоржет,
Натільні знаки тінЕй на стінах ночі аква-колор,
Тремор… Душ і рук з розчахнутих наскрізь манжет.
Судомить спонтанно… Судинами кров коралова,
Проковтує тінь спровоковане спрагою тіло,
В божевільному Jungle - танець гарячкового шалу,
Вир нуртує, занурює в прірву і благістно-болісно мліє.
Ну що, поговорим… А тіні нехай потішаться,
Давай про погоду… Про… Чуєш! Ні, зараз, певно, не час…
Третій акт… Вони плачуть, кричать і може повісяться…
А що як це ми? А тіні просто наслідують нас.