Останній притулок
Кушнір Тарас — 28/02/2011 - 20:23
Збірка: Незавершена історія кохання
А в довершення сказане
робиться незримим,
Відбиваючись в дзеркалі
нерозтраченим згустком таємниці.
Хтось кохану виліплює
собі з білої глини,
залишаючи невигаданим
її обличчя.
А для вічного спокою
ще бракує відчуття дотику,
Прохолодою стривожених
повітряних цілунків.
Безтілесною хмаркою
в коридорі зникають кроки,
В невагомості ставши
останнім притулком.