Наволішки
Кушнір Тарас — 26/02/2011 - 15:35
Збірка: Незавершена історія кохання
Навколішки...
Благав колись Господь
і димний шлях
роздмухувала осінь.
Ти лапала руками
мокрий дощ,
І тільки вітер
гладив твої коси.
Весільна ніч...
Ти вічна молода
На довгий путь
благословляла осінь.
І непомітно
падала сльоза,
Коли звучало,
мов гранітне:
– Згодна.
І знов весна,
Хтось втомлений дощем,
В моїй руці
чиясь тремка долоня,
Весільний марш,
і сонце чебрецем
шепоче тихо:
Так хотіла доля.