Натомість...
Baralenna — 22/12/2010 - 18:44
Так, знов сама. Не знаю, де іти.
Так, знову осінь жовтий стеле килим.
Як листя верб, листівки і листи
Летять кудись за вітром знавеснілим.
Та відповідь не прийде звіддаля...
І знову - осінь. Знову ми, обидві...
І дерево трима своє гілля,
Як я тримала руки у молитві.
У вічному безглузді - все мине.
Вже не про нас сумну напишуть повість.
...В ту мить, коли ти залишив мене, -
Здавалось: час померти!!!
А натомість...