Легкий подих, – кава, виписати справку,
З'їсти огірок – викинуть банку,
Умитись, та нащо? Ще ж не світанок,
Ще сонце не встало, тай зовсім не ранок.
Сторінки, інтернет, бутерброд на столі,
Занулені очі, в офлайні усі, а він все працює
- пише вірші.
Поет – не як риба, він як горілка,
Міцна, прозора, спокуслива дівка.
Та й вже папір - перестав цінуватись,
А що далі, - в екран цілуватись?
І сині полоски, сніг наліта,
Роботи ходять, зривають крісла.
Ти - подумав, напевно зітхнув,
Закрив ноутбук і міцно заснув,
Тебе не хвилює, майбутнє твоє,
Бо ти не ”рішаєш”, а хтось, десь там є..
Закриті вінка, ще птаха озветься,
Десь, можливо, корова пасеться,
Обіду не було, тільки тіло,
Залишили, напевно. Стемніло.