Збірка: Реінкарнація
Зоряні птахи на небі повісились,
Дихати важко, озонова зрілість
Втрачена, з’їджена ЗМІ до провіщення,
Хто в адекватні ще може повірить.
Крига не тане під крик реманенту,
Тиху понурість крізь сіль перестрів,
Дайте ж мені хоч шматок ізолєнти
Очі заклеїти темні пусті.
Втрата, як совість суцвіття пробачена,
Біль негасимий у спомин засліплені,
Вулиця. Натовп. Мені ж бути втраченим –
Осінь цих днів проросте поміж літніми.
Ти ж не вагайся, край стежки імла,
Мрія, що так в перебіжки зі сцен
Пройдена навстіж, на все лиш життя
Схожа не більш на іспанку Кармен.
Сірість. Омана моя втаємничена
Зводить. Боязню прозветься. дозустрічі.
Так же хотілось до лави підвищення,
Та не впускають з металу конструкції.
тихими-тихими знаки, орнаменти\
в голову лізуть. Бери автоген.
Досі милуючись серцем чи каменем –
«ваше почътєніє, Софъя Лорен».
Урбани мліють у стан озеленення,
Доля прогрішності, відчай бентежності,
Правда, що кожна колись площа Леніна
Зараз назветься «майданнезалежності».
Попіл вдихати у сни потенційності,
Інше, як це повернеться у тлін,
Бачити ж можна красу поза стінами,
Тільки я прошу замовкни, Мерлін!
Досі завдаток не двічі зронив,
душі ж поляглі, неначе підземка
істинні зможуть уверх прорости,
Лиш би хватило бажання для земства.
08.09.10