Вже тоді
Pampeliška — 6/10/2010 - 12:18
Вже тоді, коли
я почала не розуміти
свої ж вірші,
коли слово
дивно бриніло
між сном
і дійсністю,
можна було
запідозрити
його – як дивну з’яву.
Можливо, це
справді був він:
у ті часи – ще
геть чужинець,
який був наче
одна з тих
книг, що не сподіваєшся
прочитати.
Можливо, це він
був загадковим передчуттям
чийогось осіннього
візиту –
коли з вересневим
холодом закрадається
приємна тривога
у душу.
Може, я би розпізнала
його, якби не
сотні облич і сердець,
які я даремно
намагалась відкрити.
А ця подорож, можливо,
була б тихим
пристанищем
після безглуздих
поневірянь.