МІЙ ВСЕСВІТ
Lana — 26/08/2010 - 22:53
Дротами прив'язана, невидимим стягнута лассо
До супутника літа, і вже не існує у біосфері,
Наркотично, нестямно залежна від слова "Лася"
Позривавши замки, прочинила у Всесвіт двері.
Залита липкою жадобою палкої , грішної ночі,
І зарученна Ангелом з відчаєм щему і спраги,
Заніжена і зґвалтована, хоч цілована тільки в очі,
На Твій подих лечу одноденним тремтливим імаґо.
Тихо дрімає приспаний і приручений Космос,
Тільки падає зоряний пил на моє золоте волосся,
У квадраті вікна загублена в просторі постать,
Шукає очима Його, як колись, як тепер і досі.
У долонях тримаю непевність майбутнього світу,
А про тілу, як бліки від світла, спливають хвилини,
І душа вже не може нічого , тільки згоріти,
Та не зараз , заждіть, прихилю перед Ним коліна.