ОСІНЬ, ОСАННА!
Lana — 26/08/2010 - 22:51
Клапті днів опадають із якогось там баобаба**,
Що вічність простояв під небом, вітром розтрощеним,
Одягається Осінь у дьявольську камідь від Prada,
Беладонну заварює в глеку старім чорнолощенім ...
Роздуває Мольфар свою ватру, читає безодню ,
Стелить килим для оргій, обкурює ніч полинОм,
А у скелях ховаються дикі шакали голодні,
Одкровення приходить, як усміхнений, кволий Гном***.
Свою шкіру міняє Жаба-Царівна, коханка Хамелеона,
Заспокійливо дмухає в душі пріла липка омана,
А Матильда доросліша стала, та що любила Леона.
З зосенілих шовкових небес почулось: "Осанна".
Відкриваються ржаві гаки на двостУлкових брамах,
Курить люльку старий вартовий на вежі,
Соннце - яйце золоте і чотирирукий Брахма,
Принишкли,- шлях Молочний виходить за межі.