я твоя осіння
sadcow — 7/08/2010 - 22:21
Я твоя осіння вологість, зігріваю вночі і зранку
від туману що просочився крізь облущену часом фіранку.
Я для тебе у сумці приношу нове свіже жовте листя,
його запахи ваблять, а ти мені -сядь ближче.
В моїх темно зелених кишенях каштани,
бо в провулку між нами сильна течія вітру.
Це не осінь я просто свторила сильний протяг,
безсонні ночі закотила під ліжко дві кулі 8.5
завела будильник 10.00, заварила кави 1до1-го
залишила на підвіконні її самотньою.
Як із темної маси, вітер витягує біли риси,
ніби все в зворотньому часі:
зачиняється віконна рама, розбиває посуд
і відскакує назад і гойдаеться невимушено так,
ніби не вона, ніби "що"?, "як"?,
мене змусили, це холодна зима.
"Що ти мелиш" крізь сльози їй кружка,
безпорадна в калюжі кави, не зима, це не зима,
з вітром в тебе забави, він тобою в парво,
в ліво,ти щяслива сучка вуркочеш,
розлетишся під його тиском осінньої штучної ночі.
Це дівчисько всім вяже чешки, почялось все з мізантропії.
Кожен робіть те що краще всього уміє...