ПРОЗОРІСТЬ ЗОСЕНІЛОЇ ВОДИ
Lana — 14/07/2010 - 03:33
Прозорість зосенілої води, а мутність синя,
А млин старий, не меле ані час, ані мукУ,
Лиш мука наскрізь скиглить про провину
За що покуту ми несем таку?
А жовтість ще фланеллю зігріва,
Той ледь відчутний дотик охололий літа,
Жаги минулої на крильцях вмерлого жука,
І сонцю в позі лотоса прийша пора сидіти.
Я так боюся люстр води, що бачили обличчя,
Того, що вже лиш в снах і в мареві зі снів,
А зорі вже у в змові з Терезами й ніччю,
І вже чекає холоду вода, земля снігів.
Як швидкоплинні ми, як золотіє горизонт,
Що манить, і тікає, і за нами стежить,-
І ми йдемо, вдихаючи останніх злив озон,
Іще не все… Іще наступить нежить.