Опівнічне римування
Ганнуся — 3/07/2010 - 14:32
Вода з небес, на спогадах - пароль -
Його давно поставила й забула.
І цілуватись - зась! Ти вже чужий король,
Це зрозумівши, біль ризкий відчула.
Так, ти не мій. І не мені вірші
Вночі ти пишеш сміло на папері,
Мене ти вже забув. Й сльозами по душі
Стікають спогади. Я все дивлюсь на двері.
Занадто мІцний чай, а кава не гірчить -
Без тебе все буденно і незвично.
Я розучилась мріяти. Чи хто тепер навчить?
Та й чи бажатиму учитися вторично?
Пуста кімната. За вікном танцює ніч.
Хтось наші сльози проливає з неба.
Рядочки в зошит падають горою з пліч -
Я знов римую спогади про тебе.