згадка про щось...
Курінний — 27/06/2010 - 14:28
Гарна новела (я все таки назвав би це новелою), не завантажена ні штампами, ні мораллю, ні зайвими деталями. Цілісний твір, який створює настрій. Сюжет може забутися, а враження залишиться, це ознака майстерності автора. Доречним видається навіть загадковий фінал - а навіщо нам знати більше? Образи рельєфні, вони бачаться і це теж плюс авторові.
Тепер про недоліки. Перший у першому ж абзаці. "Він в цьому поїзді разом з ним" - хто, з ким? Читач не розуміє. Далі головне. Мова твору відверто перевантажена прикметниковими та дієслівними рядами: "говорити, писати, думати - за живе, пекуче, щемне - оторопів, остовпів, отетерів - за Цельсієм, за Фаренгейтом - народжувало, вмирало, плакало, сміялося" і таке інше. Такий прийом відверто не сприяє легкості спирйняття твору і динамізмові дії. Варто все таки спинятися на одній, найточнішій та найвлучнішій ознаці, це ж, до речі, свідчитиме й про впевненість автора. Знайшов іще деякі зауваження по тексту: "Закрив очі" - українською мовою все таки краще "заплющив". "Нюхом чує" - маю сумнів у автентичності цього вислову. "Вирячила... вузенькі очка" - слова "очка" в словнику не знайшов і, якщо вже "вирячила", то напевно не "вузенькі". Не вказано автора вірша (сподіваюся, що це авторська річ)
Загалом новела справляє гарне враження, успіхів і подальших здобутків!
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.