Той, що пише казки
Діма — 6/06/2010 - 11:52
Вітер:
Весняний ліс - природня згуба.
Лише ворона кар та кар.
Посеред сосен, біля дуба
Схиливсь над книжкою казкар.
П'янкі вечірні аромати
Біжать за сонцем навздогін,
А ніч ступає їм на п'яти.
Про цю красу і пише він.
Той, що пише казки:
Пишу казки у світлі ночі...
Ну ось, брешу, бо темно вніч,
Але ж хто вірити не хоче,
Завжди шукає протиріч.
Пишу казки про нездійсненне,
Про мрії, спогади, думки.
Ось так читаєш і буденне
Тікає з острахом в кутки.
Пишу казки, та не читають.
Мабуть, ніхто уже сто літ
Не вірить, що дива бувають,
А я ще мрію про політ...
Та, що вірить у казку:
Я прочитала сотні книг.
Читала казку, притчу, оду,
А ти ще й вислухать не встиг,
Відніс й мене до того зброду.
Той, що пише казки:
Ой, тут хтось є? Ходи сюди.
Ти хто така? Раніш не бачив.
Я думав тут одні дуби,
Та раптом ти. Яка ж невдача.
Шукав я довго цю місцину.
Тут так чарівно, тут пташки.
А щоб побачити людину...
Та бач зійшлись наші стежки.
Та, що вірить у казку:
Ну так, зійшлись. Я теж тут вперше.
Та щоб так зразу до невдач...
А що ти пишеш? Вже завершив?
Я що завадила? Пробач.
Я ж випадково, ненавмисно,
Ішла тут поруч по бузки.
Та раптом ти про казку свиснув,
А я ж закохана в казки.
Мабуть піду...
Той, що пише казки:
Чекай! Не йди. Напевне дивно,
Та от написані рядки
Про казкаря і про царівну.
Казкар то я, царівна ж ти.
А хоч тобі я їх озвучу?
Лише не йди. Ось бачить Бог
Давно я вже цю казку "мучу".
Давай допишемо удвох!?
Вітер:
Весняний ліс - природня згуба.
Лише ворона кар та кар.
Посеред сосен, біля дуба
Сидять царівна та казкар...