Для ОДНОГО і про ОДНОГО поета
Lana — 3/06/2010 - 21:06
Нафталіновий настрій прозорий, а осад на дні,
Ллється з пляшки тонко, вона з дозатором ,
Лезо півмісяця до горла хтось підставив мені-
Донорська кров дорога, резус фактор з каталізатором.
Хрест у душу - болить , він замість скальпеля,
РозірвЕ на всі боки її, як розу вітрів,
Що все більше з заходу сутність від Отто Апеля
Зараз зимно, і нежить, і субфібрил.
Біс в ребро, біль в брову, печія під лопаткою ,-ить,
Не згиинається вечір під ніч, бо вривається ранок,
Прозорість вже випита, і щось під зубами скрипить
І приходить збесчещена муза твоя на ганок.
А ти хочеш її і не можеш... сказати: "згинь",
І не можеш піти, задушивши минуле недопалком,
Треба - неба, а під стелею нікотинова синь,
І сказати б усім " Та пішли ви... " зопалу.
Нафталіновий сніг із минулого літа, чи літ,
Засипає по вікна, а вони весни сподівалися,
Вже свічки догоріли і скручуєш з нервів гніт,
І запалюєш, щоб в темряві не сповідатися.