Відпусти мене, ще пропалу з літа
понад сон і сум, ніби звідти - до
принеси в руці спеленалі сльози
і прокинь без слів на просохле дно.
Хтось підстрибне вверх, де гора і море
і джмелем осяйно збере з мене мед
і тобі вночі не присниться спокій
бо в повітрі вітер вигаптував злет.