«Спіноза (1634 – 1677) найшляхетніший і найпривабливіший із видатних філософів. Розумом дехто й перевершував його, але в етиці він найдосконаліший. І тому цілком природно, що й за його життя, і протягом десь із сотні років після смерті Спінозу вважали страхітливим нечестивцем. Спіноза був єврей, та євреї вигнали його з кагалу. Християн він також відлякував: хоча в усій його філософії панує ідея Бога, ортодокси звинувачували його в атеїзмі…»
Бертран Расел

В своєму «Теологічно-політичному трактаті» Спіноза розмірковує про сутність одкровень, чудес, історичних оповідей та інших елементів Біблії, які повинні впливати на формування світогляду людей. Загалом його роздуми доволі цікаві, хоча в дечому таки містять атеїстичні відголоси, зазвичай вони швидше розхитують сліпу віру, ніж утверджують її.

Загалом після прочитання трактату Бенедикта Спінози можна легше приступити до читання Біблії, зокрема Старого завіту, який на перший погляд видається неосильним для розуміння, але озброївшись методом природного світла, відкинувши сліпу віру і сповнившись бажанням пізнати й по справжньому увірувати, серед заплутаних історій, псалмів можна знайти розуміння.

Людство все ж не може бути певним стосовно своїх вихідних постулатів світобачення, тому таке антиналаштування Спінози важко віднести до позитиву чи негативу, скоріш за все на нього треба зважати і брати в книги те, що потрібно для розвитку на даний момент.

Переклад і оформлення видання виконані на хорошому якісному рівні, тож читанню ніщо не заважає.