Шматки від слів, обривки весен,
Лишились в листі, що паде з гілля,
У водостічних трубах із дахів віднесені
Дощі, сніги і звуки на міорній ноті ля.
Земля намотує на осі кола,
Заходить сонце, потім сходить знов,
Тече повітря й солов"їним солом
Відгукується співом на чиюсь любов.
Чиюсь... Свою віддала в добрі руки,
Я перевела в попіл всі хиткі мости,
І народила прощення у муках,
Тепер і я із ностальгією на ТИ.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00