"Но все-таки стыдно быть счастливым одному."Альбер Камю
Spring Rain — 28/04/2010 - 20:38
Напевне, карусель - це ще те дитинство, якого в дорослому житті нам не вистачає. Здається, йдуть роки...минають, але так хочеться відчути себе все ще тою безтурботною дитиною, котрій здається, що все підвладно.
Вірш цікавий за своєю будовою.
"Але скрізь усе фальшиве, не живе,
Проте не знаєш яке справжнє, яке?" проблема нашого суспільства. ми шукаємо ідеал, але в той же ж час - ми просто не знаємо, як він виглядає.
"А швидкість набирає карусель
Вже ти не бачиш цих земель."
Інколи, людина закриває очі на очевидні речі, а інколи, просто губиться у "двох березах"...
"Летиш на зло усім, хто щойно сміявся
Думаючи що ти труднощів злякався."
Найбільший гріх це заздрощі, але так виходить, що в цих рядках ви просто спонукаєте до цього, я лише в хороших намірах аналізую)))
коли ми сходимо з запаморочливої каруселі, єдине, що ми не можемо звикнути до повільності руху на Землі, а до всього іншого звикаєш і воно проходить, і тошнота проходить, і біль проходить...
Проблема цього вірша - в ненормальному ритмові...
ПееС: хочу Вам казати на замітку:
"Но все-таки стыдно быть счастливым одному."Альбер Камю
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.