Недовершено про завершене
Ганнуся — 25/04/2010 - 16:58
Вона прокинеться колись без тебе
Й, позбувшися незграбних почуттів,
Подивиться в широке й вільне небо,
Згадає і заплаче - не любив.
Ти не любив її - за це тобі і камінь
У спину, не у груди - там вже є.
Ти руйнував її надії й сподівання,
А вона вірила, все твЕрдячи своє:
"Він любить - знаю. Він у мене є!"
Вона з тобою завше була щира,
Ти ж не брехав лише у перші кылька днів.
Вона була твоя, ім'я їй було - Віра,
Неправда їй болить - ти добре розумів.
Та змінюється все - така вже в нас планета,
Ви врешті розійшлись, та довго не забуду я
Твоїх красивих слів лукавії тенета
Й її болючих сліз не краплі, а моря.