Борщ, просякнутий нікотином
Стояв, тримаючи наш союз.
Різко пахнули зміни.
Ми з радістю доїдали гарбуз.
Але глина
Уже летіла з порізаних чашками вуст.

Тебе хотілося називати Оля,
До болю
Стискати електробритву в руках,
Щоразу лічити кількість калорій,
Катуючи шлунково-кишковий тракт.

Виразку заліпити мохом,
Садити дерева, тулити дім.
Побачити,як підростає потроху
Наш син…

Ну що ж ти, Олю… Схибила?
Борщ закисає, присмак гіркий.
І де тепер твої файли з відео,
Як ми розмінюємо роки?

І де твої позитивні тести,
Сорок тижнів у порожнечу?
Ну що, життя для тебе – фієста
Чи може стояння на гречці?

Рекорди швидкості при розлученні
Запис перший: помах бритви.
Прожити разом ще добу чи мить –
І відпустити руки
Обидві.
А потім – добити!

Записом другим:
Борщ захлинувся слиною.
Скис.
Ти стала для мене закритою книгою,
В якій відомим залишився зміст.

28.03.10