Нічна прогулянка
Fojgt — 26/03/2010 - 02:05
Я помилково закохалася у небо,
поплутавши його і твої очі.
І хмари-руки обняли мене ласкаво.
Я в синь його вдивлялася до ночі.
Ти, мабуть, любий, будеш ревнувати.
Де лажу я в таку пізню годину?
До ранку із тривогою не спати,
очима з вікон все шукать мене понизу.
Ти підніми їх вгору, любий, вгору!
Не бійся сонця. Рано ще, не встало.
Побачиш ти на хмарі дивну вроду –
то зіркою небесною я стала.